Історія створення Звенигородського РЕМ почалася в 1957 році після введення в експлуатацію на річці Гнилий Тікич Звенигородської ГЕС потужністю 315 кВт.
З 29 січня 1958 року Звенигородське експлуатаційне відділення входило до Черкаської обласної експлуатаційної контори сільської електрифікації «Облсільенерго» з підпорядкуванням Головсільенерго Міністерства сільського господарства УРСР.
Потому обласну контору Головсільенерго було реорганізовано. На її базі створено 4 підрозділи, в тому числі Звенигородську енергосистему у складі Звенигородської підстанції 35/10 кВ, Звенигородської та Лисянської ГЕС.
У січні 1960 року Черкаською обласною контрою «Сільенергобуд» збудовано підстанцію 35 кВ Звенигородка-Ірпінь, яку було передано на баланс Буцької енергосистеми, що в Маньківському районі.
З метою поліпшення структури управління сільського енергетичного комплексу, наказом облконтори «Сільенерго» від 15 жовтня 1960 року в числі інших створено й Звенигородський район електромереж. Першим керівником Звенигородського РЕМ був Стригун Костянтин Тимофійович, далі на посаду директора був призначений Тарануха Анатолій Іванович, Маловік Петро Степанович, Книжка Сергій Михайлович, а на даний час директором РЕМ працює Скобленко Олександр Григорович.
З березня 1961 року, в результаті реорганізації Черкаського обласного будівельно-монтажного управління, створено 4 дільниці: Звенигородську, Канівську, Черкаську, Уманську.
У 1978 році, згідно з постановою Ради Міністрів України «Про створення комплексних підприємств електросистем області», на базі спеціалізованих Черкаських електромереж Черкаського обласного підприємства сільських електромереж було створено три підприємства електромереж, кожне з яких мало обслуговувати електромережі усіх напруг за територіальним принципом. В результаті в області стали діяти Черкаське Лівобережне, Черкаське Правобережне та Уманське підприємства електромереж.
У травні 1978 року Міненерго УРСР прийняло рішення про розірвання договорів оренди з міжколгоспними радами щодо експлуатацій гідроелектростанцій малої потужності і передачі цих ГЕС власникам. Звенигородську ГЕС цього ж року повернули міжколгоспній раді для подальшої експлуатації. Та, оскільки в колгоспах не мали кваліфікованих фахівців для обслуговування ГЕС, вона, як і інші, прийшла в занепад.
В процесі входження до єдиної енергосистеми в районі впроваджено більш надійні комутаційні апарати, трансформатори та інше обладнання підстанцій та ліній електропередачі.
Нині у Звенигородському РЕМ працює майже півтори сотні енергетиків, які обслуговують більше 1400 км ліній електропередачі різної напруги, пів тисячі підстанцій та 32 000 споживачів.